Звучить “відбій”. І можна шити...

 

Звучить “відбій”. І можна шити,

поїти фікус-смолоскип.

Джурчить “відбій”. І можна жити,

пекти пиріг знов, йти по хліб.

 

Вже майже рік пройшов. Мов вії,

сніжинок риси. В очі — Бог.

І я інакше розумію

слова “позбутися тривог”...

 

© Вікторія Тищенко